Країна може залишитися без народу.

 

Країна може залишитися без народу.

Демографічна ситуація в Україні загрожує майбутньому нашої держави.



Будувати світле завтра можна з єдиною метою: щоб жити в ньому. Проте поки в новому домі, який ми створюємо протягом 15 років незалежності, мешканців залишається все менше. За невтішними прогнозами експертів, якщо всі нинішні демографічні тенденції збережуться, то до 2050 року в Україні залишаться не більше 25 мільйонів осіб, з них працездатного населення - всього п'ята частина. А до початку наступного століття українську націю може спіткати доля вимираючого племені на кшталт австралійських аборигенів. Звичайно, святе місце порожнім не буває. На вивільнені землі ринуть емігранти з країн, в яких жити тісно і голодно. Україна як територія нікуди, безумовно, не зникне, тільки це вже буде, можливо, не Україна. Чи можна сьогоднішній державі уникнути такої сумної долі?

1. Як змінювалася чисельність населення України?

За даними Всесоюзного перепису населення 1989 року, в Україні проживало 51,45 млн. людей. До середини 1992 року кількість громадян держави, що вже стала незалежною, іще продовжувала підростати. Тоді й з'явився гордий бренд "Нас - 52 мільйони!", хоча ця гордість більше нагадувала добру міну при поганій грі: в країні панувала дика інфляція, жахливими темпами зростало безробіття, на прилавках магазинів було порожньо. Не дивно, що вже з 1993 року почався різкий спад народжуваності, кількість абортів досягла 1 млн. 200 тис. на рік, а померлих людей ставало більше, ніж тих, що з'являлися на світ. За даними перепису населення України, проведеного 2001 року, в країні залишалося вже 48 млн.150 тис. громадян. Ця трагічна тенденція збереглася до цього дня, і до липня 2006 року чисельність населення України, за даними Держкомстату, зменшилася до 46 млн. 778 тис. осіб.

Насмілимося припустити, що й ця офіційна статистика дещо прикрашає справжній стан справ. Враховуючи, що як мінімум 1,5 млн. українців, які поїхали на заробітки в чужі країни і прожили там від 7 до 15 років, уже не збираються повертатися на батьківщину, реально в країні налічується не більше 45 млн. громадян. Більше того: навряд чи варто розраховувати, що й діти наших заробітчан, які народилися на чужині, після досягнення повноліття виберуть українське громадянство і поїдуть зводити хати на історичну батьківщину.

2. Чи допомогло збільшенню народжуваності рішення влади про виділення 8,5 тис. гривень при народженні дитини?

Рішення про держдопомогу при народженні дитини набрало чинності з квітня минулого року, і говорити про істотний перелом у справі "дітонароджування" ще зарано: адже потрібен час, аби змінилася сама психологія молодих батьків, які повинні повірити, що народження дитини не тільки їхня особиста справа, а й чималою мірою - подія державного значення. До того ж разова допомога у нас дуже швидко перетворилася на 3,6 тис. гривень, а решту суми видають щомісяця протягом року. За даними Міністерства охорони здоров'я, 2005 року в Україні з'явилося 412 тисяч новонароджених, а за весь цей рік очікується, за його ж прикидками, не більше 440 тисяч. Тобто, очікуваний приріст становитиме менше семи відсотків, якщо, звичайно, прогноз іще справдиться.

До речі, на Заході крім одноразової допомоги одержують ще й солідну щомісячну допомогу (а не як у нас - разову почали розбивати на помісячну). В Естонії мамам півтора роки платять "батьківську" зарплату, що дорівнює стовідсотковому щомісячному заробітку, а ще видається дитяча допомога на малюка: до 3 років - 60 євро, з 4 до 18 років - 20 євро на місяць. В Німеччині батьки протягом перших двох років життя їхньої дитини одержують 300-450 євро на місяць. У Швеції щомісячна допомога всім дітям - 85 дол., дітям з неповних сімей - 117 доларів. Як і в Англії, допомога виплачується до 16 років або до закінчення дитиною гімназії.

3.Чи правда, що в Україні абортів робиться більше, ніж народжується дітей?

Так, таку інформацію опублікувала нещодавно прес-служба ООН. За даними координатора програми ООН в Україні Френсіса О'Донелла, 500-700 тисяч українських жінок щорічно роблять аборти. Таким чином кількість абортів як мінімум в 1,2-1,7 раза перевищує кількість пологів. В Європі співвідношення дорівнює 0,25.

Втім, у Міністерстві охорони здоров'я спростували такі дані й оперують своїми: за минулий рік зробили аборти тільки 242 тисячі жінок. Проте офіційна статистика не враховує послуги, що надаються приватними клініками. А туди йдуть багато жінок, особливо якщо дозволений термін аборту вже минув. А його в Україні скоротили ще два роки тому. Тоді Верховна Рада проголосувала за скорочення терміну штучного переривання вагітності, який тепер не може перевищувати 22 тижнів замість 28 тижнів, раніше передбачених статтею 281 Цивільного кодексу.

4.Чи багато сімейних шлюбів закінчується в Україні розлученням?

За статистикою, на 100 шлюбів зараз припадає 58 розлучень. Тобто, розпадається вже навіть не кожна друга сім'я, а набагато більше. Звичайно, багато громадян одружуються і виходять заміж знову. Але щоб знову розлучитися... Однак фахівці б'ють на сполох не тільки тому. Нині 14 відсотків розлучень припадає на ранній вік - до 20 років. Величезну частину - 31 відсоток - становлять подружжя 25-27 років. Трохи менше тих, що "зав'язали" з сімейним життям в 28-30 років - 28 відсотків. Але ж це найбільш дітородний вік!

Причинами розлучень найчастіше слугують зовсім не подружні зради або те, що називається "не зійшлися характерами", а цілком матеріальні речі. Наприклад, вже будучи одруженими, більше 50 відсотків пар вказали на те, що їх не влаштовують ні житлові умови, ні мізерний сімейний бюджет. Повністю забезпеченими визнали себе лише 2% опитаних пар, 46% назвали своє матеріальне становище критичним.

Звичайно, обзаводитися дітьми навіть за умови державної допомоги в 8,5 тисячі гривень, з яких 1,5-2 тисячі піде ще до того - безпосередньо на пологи, зважиться далеко не кожна молода сім'я. Адже вартість аборту набагато дешевше - від 100 до 200 гривень.

5.Чи допоможуть виправити демографічну ситуацію в Україні мігранти?

Питання це дуже непросте. Попри здобуту державою незалежність, до України не поспішають повертатися українці Канади, США або Австралії. Навпаки, до нас рвуться люди зовсім не слов'янської зовнішності з Азії і Африки, осідаючи, як правило, у великих містах. І при цьому на одного легального мігранта припадає кілька нелегальних. У Києві вже виникла небезпека появи етнічних кварталів, у яких оселяються люди однієї національності, що живуть за своїми законами, які далеко не завжди збігаються із законами нашої країни (наприклад, вже в 2000 році в українських в'язницях утримувалося 145 іноземних ув'язнених з 39-ти країн. Зараз їх ще більше). Влада боїться появи "чорних" і "жовтих" кварталів ще й тому, що з них потім починають всіма способами виживати представників інших національностей. Наприклад, в утворених етнічних громадах мусульман в Європі або китайців і японців у США змішаних шлюбів немає навіть серед третього покоління іммігрантів.

У той же час в США, де масовий приплив іммігрантів триває понад 200 років, вихідці з інших країн, по суті, "годують країну": в найактивнішій соціальній групі - від 25 до 54 років - їх 59%. Іммігранти є "годувальною силою" і в багатих країнах Азії. Скажімо, в Об'єднаних Арабських Еміратах 95% робітників - корейці, індійці, палестинці, а інженери - європейці. В Сінгапурі іммігранти взагалі становлять більшість населення (понад 40% приїхали з Китаю, 30% - з Індії). Тобто, іммігранти можуть як збагатити країну, в тому числі й щодо демографії, так і зруйнувати її. І Україні ще доведеться впритул зіштовхнутися з цією нелегкою проблемою.

6. Чи правда, що смертність перевищує народжуваність через поганий рівень охорони здоров'я?

Однозначно тут відповісти не можна. В цілому медицина як галузь в Україні не гірше, ніж в Європі, але більшість громадян не мають можливості платити за сучасну діагностику, ліки, не кажучи вже про операції, адже задеклароване в Конституції безплатне медобслуговування в реальному житті обмежується тільки викликом швидкої допомоги та візитом до дільничного лікаря за рецептом. Не випадково в Україні з'явилося безліч занедбаних хвороб, що набувають все масовішого характеру. Наприклад, загальна кількість онкохворих наближається до 1 млн. осіб, кількість нових випадків онкологічних захворювань щороку перевищує 160 тисяч. Також зростає кількість хворих на туберкульоз, СНІД, вірусний гепатит. Щорічно реєструються майже 40 тисяч випадків захворювання на туберкульоз, причому близько однієї тисячі - серед самих медпрацівників. Усе більше молоді і людей зрілого віку підсаджуються на наркотики і алкоголь - рахунок теж вже йде на мільйони! Не випадково, що середня тривалість життя в Україні - 67 років (у чоловіків 62 роки, у жінок - 73). Для порівняння: в Європі люди живуть набагато довше, ніж у нас. В Німеччині, Великобританії, Фінляндії і Греції - 79 років. У Франції, Норвегії та Іспанії - 80, а у Швеції, Італії, Ісландії і Швейцарії - 81 рік. Ну а довше всіх, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, живуть мешканці Країни Вранішнього Сонця. Середня тривалість життя в Японії, незважаючи на всі тамтешні урагани, цунамі та землетруси, становить 82 роки (чоловіки - 79, жінки - 86). До речі, по 79 років живуть чоловіки і в Ісландії, яка продувається крижаними вітрами...

Щоб не закінчувати ці нотатки на далеких від нашої дійсності прикладах, порадуємо читачів тим, що і в Україні є понад 1,5 тисячі довгожителів, чий вік перейшов 100-літній рубіж. Найбільше "дуже немолодих" людей у Рівненській області - 95 (дані на квітень цього року). За офіційною статистикою, на 100 тисяч мешканців там припадає більше шести довгожителів, тоді як на більшій частині нашої країни їхня кількість не перевищує двох осіб. Отже і в рідній Вітчизні є на кого рівнятися!

ЗАМІСТЬ ОСТАННЬОГО ЗАПИТАННЯ Демографічна проблема, як ми бачимо, багатогранна. І самим лише матеріальним заохоченням за народження дитини її не вирішити. В демографічній ситуації важливу роль відіграють навіть такі "дрібниці", як боротьба з палінням і реклама алкоголю, рівень техніки безпеки на виробництві та наявність лікарів-педіатрів у районних поліклініках (в Україні, виявляється, вже шість років у медичних вузах не готують дитячих лікарів!). Але головну - і вирішальну - роль в поліпшенні демографічної ситуації відіграє рівень добробуту народу, який у свою чергу залежить від економічного потенціалу держави. Потенціал в України є, а от з добробутом у масовому масштабі поки що, на жаль, напружено. Тому має рацію Голова парламенту О.Мороз, який не втомлюється повторювати, що Європу треба будувати перш за все нам самим у себе в Україні. Тоді буде і хліб (добробут), і пісня (діти), і загальна тривалість життя людей почне збільшуватися.

Віктор СМИРНОВ

2006-11-27

http://www.tovarish.com.ua/news/Obschestvo/Kraina_moz.html


Создан 29 ноя 2006



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником